Вас вітає психологічна служба ліцею

 Психологічна служба організована для створення сприятливих умов для розвитку і соціалізації, психологічного комфорту і безпеки учнів, атмосфери взаємодопомоги та співробітництва у навчально-виховному процесі між педагогами, учнями та батьками.

Працівники психологічної служби Вінницького ліцею № 13 надають свої послуги в приміщенні кабінету практичного психолога за адресою вул. М. Шимка, 1, кабінет 107.
Також можна звертатися онлайн через поштову скриньку psychologies13@ukr.net

 

 Допомога дитині-агресору

Допомога дитині-жертві булінгу

Що таке кібербулінг

Як запобігти булінгу

Куди звертатися по допомогу

Як бути собі другом

Як впоратися зі страхом

1 березня - Міжнародний день боротьби з наркоманією та наркобізнесом

https://docs.google.com/presentation/d/1RGL6T2PfAyuLHHGAq5zKRsTcmLDerKAl/edit?usp=share_link&ouid=113684920715912750428&rtpof=true&sd=true

ІНТЕРАКТИВНА ОСВІТНЯ ВИСТАВКА «MENTAL TREK»
ДЛЯ КОЛЕГ-ОСВІТЯН

«Mental Тrek» - це сучасний комунікативний навчальний інструмент для підвищення обізнаності педагогів, учнів та їх батьків у сфері психічного здоров'я та популяризація засобів профілактики психічного неблагополуччя.

З гостьовим варіантом ІОВ «MENTAL TREK» на базі початкової школи презентували регіональний координатор проєкту "Mental Trek" практичний психолог ЦПТО №1 м. Вінниці Ольга Гаджук та соціальний педагог Тетяна Гандзюк. 

Педагоги розглянули такі питання: - що таке стрес, як він впливає на здоров'я, працездатність та розумову діяльність кожного учасника освітнього процесу; - як розпізнати та подолати булінг, кібербулінг та явища насилля серед учнів, які, на жаль, можуть частіше виникати під час війни; - чому вчителю важливо піклуватися про свій емоційний стан і як піклуватися про себе та налаштуватися на роботу в умовах невизначеності; - як підтримати дітей та які техніки може застосовувати вчитель, аби допомогти учням впоратися зі стресом. 

Психологічий бюлетень «Безпечний Інтернет для здобувачів освіти. Як уникнути перевантаження при роботі з комп'ютером»

               В період карантину діти замінили відпочинок з друзями та однокласниками на спілкування за допомогою комп`ютерів та гаджетів. Тому слід пам`ятати, що дружба в Інтернеті може виявитись небезпечною, адже мережа дає безліч можливостей скоювати злочини проти людини та порушувати їх права.

У дітей зараз є безліч знайомих онлайн, з якими вони з радістю спілкуються кожного дня. Водночас діти стикаються в Інтернеті з певними небезпеками, наприклад, комп'ютерними вірусами й шкідливими програмами, кібербулінгом, шахрайством, або самі створюють собі проблеми, розповсюджуючи про себе особисту, приватну інформацію.

Інтернет має багато переваг для дитини, якщо використовувати його правильно.

Тому батьки, педагоги  повинні пояснити дитині правила безпеки в Інтернеті та сприяти безпеці дитини в мережі.

Візьміть на озброєння ці поради і захистіть дітей від спокус, які містить в собі Інтернет:

• Дослідіть віртуальний світ разом із дитиною

Інтернет має прекрасні можливості для навчання дитини, тому  варто заохочувати дитину використовувати Інтернет для освіти. Зверніть увагу дитини на навчальні ігри і програми. Якщо ви перебуватимете в час, коли дитина працює із ними, поруч, це забезпечить умови для контролю її поведінки і безпеки в мережі. Дитина зможе краще опанувати комп'ютер, якщо ви покажете їй, як користуватися браузерами, пошуковими системами та електронною поштою.

• Поясніть дитині ризики й небезпеки, із якими вона може стикнутися

Якщо дитина вже досить доросла, щоб користуватися комп'ютером та Інтернетом, варто поговорити з нею про те, із якими негативними явищами вона може стикнутися. Не потрібно лякати дитину або детально змальовувати їй можливі загрози, проте слід розповісти про такі явища, як кібербулінг (залякування через соціальні мережі або електронну пошту) та грумінг (схиляння до протизаконних дій). Відкрита довірлива розмова з дитиною про безпеку в мережі сприятиме тому, що дитина навчиться правильно використовувати Інтернет і уникати можливої небезпеки.

• Установлюйте обмеження

 Потрібно ввести для дитини певні правила користування Інтернетом. Для маленьких дітей використання соціальних мереж та інших способів Інтернет-спілкування необхідно обмежити. Дитині старшого віку можна дати більше свободи у використанні соціальних мереж, але варто обмежити час на перегляд сайтів певної тематики й онлайн-ігри. Слід також заборонити використання смартфонів, планшетів і будь-яких інших електронних пристроїв під час прийому їжі та в нічний час.

• Контролюйте активність дитини в Інтернеті

Інтернет дає дитині змогу отримувати найрізноманітнішу інформацію, але дорослі все-таки повинні обмежувати її доступ до певних сайтів. У цьому їм стануть у нагоді програми батьківського контролю. Ці програми не дають дитині завантажувати додатки, міняти паролі або налаштування конфіденційності, запобігають доступу дитини до сайтів, що не відповідають її віку, містять небажаний матеріал.

• Розкажіть дитині про кібербулінг

Кібербулінг, або залякування дітей в Інтернеті, відрізняється від булінгу в реальному житті, але не менш небезпечний для дитини. Засобами кібербулінгу можуть бути соціальні мережі, електронна пошта, ігрові платформи або смс. Дитині можуть погрожувати, залякувати або розголошувати її особисту інформацію. Порозмовляйте з дитиною про кібербулінг, скажіть їй, щоб вона зверталася до вас, якщо стикнеться з подібними явищами в Інтернеті.

• Попередьте дитину про ризики, пов'язані зі спілкуванням в Інтернеті

Діти можуть наївно думати, що їх співрозмовники в Інтернеті говорять їм тільки правду. Насправді це може бути зовсім не так. Соціальні мережі, чати й форуми - потенційне джерело небезпеки для дитини. Її можуть втягти в незаконну діяльність.

Немає нічого поганого в тому, що дитина спілкується в соціальних мережах зі своїми друзями та однокласниками. Однак вам необхідно попередити її про небезпеку спілкування в Інтернеті з незнайомими людьми.

• Поясніть дитині, що інформація, яку вона розміщує у себе в стрічці, чи ділиться нею у стрічці друга - стає публічно видимою

Фото, стікери, відео, статті одразу ж бачать усі: як ті, хто підписаний у друзі, так і незнайомі люди. Невдале чи відверте фото або відео миттю «розлітається» Інтернетом, як тільки хтось ставить під публікацією «лайк» чи «поділитися», стаючи власністю широких просторів світової мережі. Відслідити подальше поширення такого матеріалу надзвичайно важко, а видалити - часом неможливо.

Тож поясніть дитині, що не варто занадто багато ділитися в Інтернеті особистою інформацією, оскільки можна стати жертвою різних маніпуляцій.

Подбайте про безпеку своїх дітей в Інтернеті, відкрито говоріть із дитиною й навчайте її правил безпеки у віртуальному просторі!

Безпечне використання Інтернету дітьми різного віку.

До 7 років

Батькам потрібно встановити правила використання комп'ютера дітьми віком до 7 років.

Час, проведений за комп'ютером, має бути обмеженим, щоб не шкодити здоров'ю.

Найбезпечнішим рішенням є створення для дитини персонального операційного середовища, де доступ до Інтернету обмежено лише визначеними сайтами.

Від 7 до 9 років

Діти молодшого шкільного віку використовують Інтернет не лише вдома, а й у друзів та у школі. Розповіді про та пояснення різних речей, з якими діти можуть зіштовхнутися в Інтернеті, допоможуть їм стати відповідальними і спроможними працювати самостійно і безпечно в онлайні. Щоб допомогти своїм дітям, батьки можуть поділитися власними думками та досвідом щодо використання Інтернету. Діти у віці від 7 до 9 років ще потребують нагляду та контролю з боку батьків під час використання Інтернету.

Від 10 до 12 років

Школярі, можливо, вже знають, як використовувати Інтернет у різних цілях. Батьки можуть підтримати свою дитину, ознайомившись із сайтами, якими користуються їхні діти відома, дізнатися про їхнє хобі або інші інтереси, пов'язані з мережею. Дорослі можуть також використовувати Інтернет для планування певних подій, які стосуються всієї сім'ї. Це дає змогу батькам і дітям обговорювати сайти, які є надійними і заслуговують на довіру, а також де можна знайти достовірну та якісну інформацію.  Діти у віці від 10 до 12 років все ще потребують контролю з боку батьків, а також мають дотримуватись правил використання Інтернету. Батьки мають домовитись із дітьми про те, що їм дозволено робити в Інтернеті, а що -- ні.

Від 13 до 15 років

Для дітей у цьому віці Інтернет стає частиною їхнього життя. Вони знайомляться з новими людьми і проводять чимало часу в онлайні, шукають необхідну інформацію, яка має відношення до їхньої шкільної роботи або відповідає їхнім інтересам. Завдяки більш високому рівню грамотності це відкриває багато можливостей використання Інтернету. Іноді батькам важко дізнатися про те, що роблять їхні діти в онлайні. У цьому віці діти також йдуть на ризик і випробовують свої можливості - технічні обмеження і заборони можуть не бути ефективним шляхом підвищення безпеки в онлайні.

13-15-річні діти можуть тримати у секреті те, що вони роблять в Інтернеті, особливо якщо батьки раніше не цікавилися, як їхня дитина використовує мережу. Тому важливим є відкрите спілкування і зацікавленість батьків у тому, що робить дитина в Інтернеті. Діти у віці від 13 до 15 років, як і раніше, повинні дотримуватися встановлених правил використання Інтернету.

    Батькам слід уникати занадто емоційних реакцій, навіть якщо вони дізнаються про те, що трапилося щось «неприємне», коли їхня дитина була в онлайні. Батьки все ще можуть скеровувати дитину до відповідного вмісту. Наприклад, існують гарні доступні онлайнові ресурси про сексуальність та здоров'я, призначені для молодіжної аудиторії. Молодь має бути упевнена в тому, що вони можуть поговорити з батьками про будь-що, що примушує їх почувати себе незручно в онлайні.

Пропонуємо деякі принципи правильної роботи за комп'ютером:

 приміщення, у якому знаходяться комп'ютери, потрібно провітрювати щогодини;

 після кожного часу роботи рекомендується робити десяти хвилинну перерву, яку зручно суміщати з провітрюванням. За будь-яких умов безперервна робота за комп'ютером для дорослої людини не повинна перевищувати двох годин. Під час перерви не варто читати або дивитися телевізор. Перерва, яку Ви проводите за комп'ютером (наприклад, граючись або шукаючи матеріали в Інтернеті), просто не має сенсу;

 слідкуйте за поставою: ноги твердо стоять на підлозі чи на спеціальній підставці; стегна розташовані під прямим кутом до тулуба, а гомілки - під прямим кутом до стегон; сидіти потрібно прямо або злегка нахилившись вперед; пальці рук знаходяться на рівні зап'ястків або трохи нижче - у такому положенні вони найбільш рухливі; плечі мають бути розслаблені та вільно опущені, що сприяє розслабленню рук; відстань від очей до екрану монітора - не менше 55-60 см; центр екрану має знаходитися на рівні очей чи трохи нижче; рекомендується хоча б раз на день виконувати гімнастику для очей;

 щоб попередити „синдром сухого ока", моргайте кожні 3-5 секунд;

 у процесі роботи за комп'ютером обов'язково звертайте увагу на дихання: воно має бути рівномірним, без затримок;

 якщо є можливість, міняйте вид діяльності, якою займаєтеся протягом дня;

 у процесі роботи рекомендується періодично (приблизно раз на 20-30 хвилин) переводити погляд з екрану на найбільш віддалений предмет у кімнаті, а ще краще - на віддалений об'єкт за вікном;

 якщо з'явилося відчуття втоми, напруження, сонливості, тяжкості в очах, потрібно припинити роботу та хоча б трохи відпочити. 

Психологічні особливості оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

      Оцінювання навчальних досягнень учнів є одним із необхідних компонентів навчально-виховного процесу, оскільки дає змогу одержати якісну характеристику засвоєння учнями навчального матеріалу. Разом з тим, вчитель має змогу оцінити позитивні і негативні аспекти своєї роботи, і, по можливості, вносити зміни в методи роботи, шукаючи той індивідуальний стиль, який і творить справжнього педагога, та й учень не стоїть осторонь процесу оцінювання, виробляючи своє ставлення до оцінювальних знань, адже думка друзів, товаришів, батьків про його шкільні успіхи йому не байдужа.

     Оскільки навчання являє собою спільну діяльність педагога і учнів, навчальна оцінка завжди є і соціальною оцінкою, впливаючи на кожного учня і групу учнів в цілому. Тому при проведенні оцінювання завжди треба думати не лише про норми і критерії оцінювання, а й про те, як вплине оцінка на конкретного учня, що змінить в його поведінці.

    Розрізняють такі типові суб'єктивні помилки оцінювання у навчанні:  логічні помилки, помилки великодушності, помилки зверхності, помилки контрасту, помилки центральної тенденції, помилки близькості, помилки ореолу.

     Логічна помилка - ця помилка виявляється у винесенні подібних оцінок різним психологічним властивостям і характеристикам, що здаються тому , хто оцінює, логічно пов'язаними: наприклад, перенесення викладачем оцінок за поведінку учня на оцінки за предмет - за однакові відповіді порушнику дисципліни і зразковому за поведінкою учням виставляють різні оцінки.

     Помилка великодушності - це несвідоме завищення оцінок.

    Помилка зверхності - це несвідоме заниження оцінок.

    Помилки ореолу - це упереджене ставлення до певних осіб, наприклад  до «відмінників» і «двієчників».

    Помилки центральної тенденції - це прагнення уникнути крайніх оцінок (коли викладач принципово не ставить «5» і «2»). Наприклад, можна почути такі вислови з боку деяких вчителів: «На «5» знає тільки Бог, на «4» знаю я, а вам і «3» вистачить».

    Помилки контрасту - це ситуації, коли знання, якості особистості і поведінка людини оцінюються вище чи нижче залежно від того, вище чи нижче виражені ті самі характеристики того, хто оцінює. Наприклад, менш зібраний вчитель  буде вище оцінювати учнів, які вирізняються високою організованістю, охайністю і ретельністю.

   Помилки близькості - це тенденції ставити подібні за часом і місцем оцінки: наприклад, дуже важко після «2» поставити «5» і навпаки.

    Відсутність і невизначеність оцінки - небажані, оскільки породжують домисли учнів.

    Оцінювання навчальних досягнень учнів в освітньому процесі зорієнтоване на формування його рефлексивної позиції, мотивації на досягнення успіху в особистісному зростанні.

     Для ефективної реалізації підходів оцінювання рекомендується застосовувати  систему селфі-аудитів. Селфі-аудит - форма роботи спрямована на формування в дитини вміння самостійно оцінювати результати навчальної діяльності. Так і батьки, і сама дитина зрозуміє, над чим ще треба попрацювати.

Надзвичайно ефективним способом підвищення досягнень учнів - є формуюче оцінювання.

Елементи формуючого оцінювання:

-           Вчитель визначає цілі уроку та формулює їх зрозумілою для учня мовою.

-           Встановлює разом з учнями критерії оцінювання, тобто те, що буде братися до уваги під

час оцінювання роботи учня.

-           Використовує ефективний зворотний зв'язок :

•          виокремлення та відзначення добрих елементів роботи учня,

•          зазначення того, що вимагає покращення або додаткової роботи з боку учня,

•          вказівки, яким чином учень повинен виправити цю конкретну роботу,

•          рекомендації, в якому напрямку учень повинен працювати далі.

Також можна запропонува¬ти такі підходи до формування критеріїв оцінювання:

             - оцінювати не лише результат роботи, але й процес навчання, індивідуальний поступ кожного учня;

            - позитивно оцінювати досягнення учнів, незалежно від того, значні вони чи скромні, якщо вони є результатом справжніх зусиль дитини. В цьому є мотивуюча роль оцінювання;

            - оцінювати рівень аргументації та уміння учнів висловлювати свою думку.

    Окремо хочемо сказати про особливості спілкування, адже дистанційне спілкування часто сприймається користувачем як «знеособлене», що вимагає насправді дещо більшого самоконтролю, ніж при спілкуванні віч-на-віч, але, нажаль, може «знімати» ряд соціально - прийнятних обмежень, які ми називаємо «етикою спілкування». Будь-яке, навіть найжвавіше, спілкування через Інтернет - це лише опосередковане спілкування. Особисте, живе спілкування залишається поза кадром. Воно стає короткочасним, поверховим, збіднюється його емоційний компонент; накопичення інформації починає займати більше часу, ніж її обговорення; знижується культура письмової мови; погіршується писемність; скорочується час, коли людина в спілкуванні може проявити себе як індивідуальність; збільшується час рольового, офіційного спілкування; зростає конфліктність.

     Як бачимо, способів отримання інформації за результатами аналізу результатів навчальних досягнень учнів може бути багато.

   Освітній процес неможливий без мотивації учнів до навчання, яка сприяє інтелектуальному розвиткові дитини, а також є рушійною си¬лою удосконалення особистості в цілому.

 Мотиватори, які може використовувати вчитель для учня:

• Отримання знань потрібно для здійснення мрії.

• Отримання знань робить тебе самостійним.

• Отримання знань розширює простір твого існування.

• Отримання знань допоможе тебе знайти своє місце в житті, своє покликання.

• Отримання знань навчить тебе бути щасливим.

• Отримання знань приносить людині впевненість у собі, радість, щастя.

     Таким чином, коли дистанційна освіта базується на діяльнісному підході завдяки тріаді «інформація - викладач - співпраця», можна досягти максимальної ефективності.

 Психологічні рекомендації педагогам «Як уникнути погіршення психологічного стану та «емоційного вигорання» в умовах карантину»

Як ви ставитесь до роботи, яку треба брати додому і робити щодня допізна, а ще й у вихідні та у відпустці? І ні, не лише в період дедлайнів і не тому, що ви працюєте віддалено або через те, що робота - ваша любов і пристрасть. Йдеться про щодня й понаднормово - за рахунок сну, відпочинку, спілкування з родиною, розваг, спорту, сніданку та вечері...

Працюючи дистанційно ми втрачаємо баланс між роботою та особистим життям. Зникають рамки робочого дня, вечір із родиною перетворюється у вечір з ноутбуком і новим завданням. Так непомітно ми виснажуємося і вже не в змозі контролювати свій емоційний стан. Це шкодить в першу чергу нам і нашому оточенню: дітям, нашій половинці. Тому, щоб уникнути «емоційного вигорання», працюючи вдома, слід дотримуватися певних правил розпорядку та організації.

Візьміть собі за правило заводити будильник для того щоб контролювати час, не пересиджувати за роботою біля комп'ютера. Дозвольте собі працювати за таймером від «сигналу» до «сигналу». За дзвінком вимикайте все та ідіть відпочивати.

Обов'язково робіть повноцінні  обідні перерви. Не забирайте в себе можливість відпочити, переключитися з робочих завдань на турботу про себе і близьких.  Тим більше, що шкідливо одночасно їсти і займатися розумовою діяльністю.

Проговорюйте спірні питання, які вас хвилюють по телефону з колегами, так ви уникнете непорозумінь і негативу, які можуть виникнути в ході роботи.

Обов'язково складайте список завдань на день і дотримуйтеся його. Якщо ви виконуєте якесь велике завдання, діліть його на кілька днів. По мірі виконання ставте позначки і ви будете бачити свій прогрес.

 Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам'ятайте: думати про себе - ваш головний обов'язок.

 Хваліть себе самого тричі на день: вранці, вдень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:"Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація поважає, а як я сам себе люблю, цього і не висловити".

Плануючи робочий день, обов'язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров'я провести під музичний супровід, перегляд сімейного фото.

Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника.

 Відомо, що саме фізична активність додає сил та енергії, покращує сон. На рівні психіки, фізичні вправи вдосконалюють здатність до планування та прийняття рішень, покращують настрій, знижують рівень тривоги та стресу, підвищують самооцінку. На біохімічному рівні, фізична активність стає природним джерелом для хімічних речовин мозку. Таким чином у мозку збільшується рівень серотоніну, ендорфінів тощо. Між станом тіла й розумом є тісний зв'язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день.

Поради «Як уникнути синдрому «професійного вигорання».

-    Любіть себе.

-    Будьте уважні до себе: це допоможе своєчасно помітити перші симптоми втоми.

-    З'ясуйте, що саме вас тривожить та зачіпає за живе.

-    Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку.

-    Знаходьте час не тільки на робоче, а і на приватне життя.

-    Припиніть жити життям інших. Живіть своїм власним. Не замість людей, а разом з ними.

-    Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити за нього роботу, запитайте себе: чи так це йому потрібно? Може, він впорається сам?

-    Сплануйте свій день.

-    Робіть «тайм-аути». Для забезпечення психічного та фізичного благополуччя  дуже важливо відпочивати від роботи та інших навантажень.

-    Навчіться керувати своїми емоціями.

-    Відмовтеся від думки, що у вас щось не вийде. Якщо ви думаєте так, то це може стати істиною, оскільки  ви самі переконаєте в цьому інших.

-    Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться.

-    Робіть фізичні вправи не менше 30 хвилин на день.

-    Вмійте сказати "НІ".

-    Вживайте вітамін Е.

Дуже важливо навчитися контролювати свої думки та емоції. Варто пам'ятати:  має значення не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо.

На формування усвідомлення своєї вартості, позитивного сприйняття свого «Я», розвиток почуття самоповаги спрямована психологічна вправа  «Мій портрет у променях сонця».

Дуже допомагає справитися з виснаженням, поганим настроєм арт-терапія. Це спосіб, який не має протипоказань та підходить кожному.

Малюйте наприклад, щось красиве - квіти, натюрморт, пейзаж з картинки чи з натури.

Співайте, танцюйте або пишіть щоденник чи оповідання.

«Встановлення розпорядку дня з метою організації домашньої зайнятості членів родини»

Ситуація карантину, коли вся сім'я знаходиться в одному приміщенні може мати негативний вплив на емоційний стан членів родини. У таких умовах в першу чергу важливо «втримати себе», навчитися організовувати раціонально свій час, бо лише так  можливо втримати свій світ. Чіткий встановлений розпорядок дня допоможе членам родини продуктивно, гармонійно проводити час, спілкуватися, працювати, навчатися...

В першу чергу потрібно переглянути і створити новий розподіл обов'язків для всіх членів сім'ї. Наприклад: кожен прибирає за собою, приготування їжі по черзі та ін.

 Батькам рекомендується створити графік роботи за комп'ютером та догляду за дітьми. Розклад можна об'єднати з справами по дому, ідеями для дозвілля, прогулянкою, бажано його роздрукувати і прикріпити на стіну (можна зробити його з картинками, тематичними наліпками тощо). Він буде нагадувати дорослим і дитині про справи на день й розвиватиме навичку самоконтролю..

Варто складати план на кожен день. Формувати його можна на папері, в смартфоні, в голові. Розпорядок дня ніхто не скасовував - підйом, чищення зубів, зарядка, провітрювання квартири. Прокидатися варто щодня в один і той самий час, обов'язково снідати. Корисно щодня робити, окрім обов'язкової роботи, щось цікаве і щодня різне. Нам варто навчитися збалансовувати всі важливі сфери життя - родина, діти, праця, навчання, турбота про себе, тощо
В умовах карантину не варто розслаблятися і спати стільки завгодно. Налагодьте сон. Не варто перетворюватися на 100% сову! Лягайте спати до 23:00-23:30 та прокидайтеся до 8:00-8:30. Нормальний сон  - це красива шкіра, енергія, адекватна поведінка всіх членів родини.

Вранці обов'язково робіть зарядку, це запорука позитиву на увесь день. Протягом дня варто не  лише працювати, а й займатися фізичними вправами, стежити за раціоном харчування.

Будьте у постійному контакті з дитиною. Поясність дітям, що зараз вимушені умови, коли батьки, навіть перебуваючи вдома, будуть трохи зайняті якусь частину дня. Попередьте, що ви попрацюєте, а потім пограєте разом.  

Для дітей дошкільного віку варто розробити цікаві ігри, які можна сумістити з корисними хатніми справами. Приміром, можна зробити прибирання у кухні або затіяти приготування нової страви та залучити до цього дитину - це розвиток.

   Для дітей, які навчаються потрібно організувати робоче місце. Середовище, що не відволікає увагу, дозволить школярам навчатися ефективно та допоможе почуватися більш спокійно. Тож під час виконання завдань дитиною намагайтеся забезпечити відсутність сторонніх шумів - вимкніть сповіщення мобільного телефону, комп'ютера, телевізор та радіо, голосно не розмовляйте. Якщо у вас є малюк, намагайтеся підлаштувати час для навчання в тиху годину (коли він спить).

 Не змушуйте дітей цілий день вчитися і робити уроки. Це буде не ефективно, і від напруги у дитини зіпсується настрій, а далі і у батьків. Привчіть дітей робити невеличкі перерви під час виконання самих завдань: виходити на балкон чи терасу, присідати, виконувати дихальні вправи тощо. У пригоді можуть стати заняття з йоги. Адже навчання невеликими блоками дозволяє мозку краще зрозуміти та зберегти інформацію. А фізична активність покращує кровообіг, активізує фізіологічні процеси, що сприяють сприйняттю, відтворенню й опрацюванню інформації. Для того, щоб ефективно організувати навчальний процес вдома, потрібно включити навчання в режим дня дитини. Щоб вона чітко знала, що вранці вона 2 години займається, до прикладу, математикою і проходить онлайн-курс з англійської мови, а після обіду створює проект (робить поробку) і читає.

Зазвичай найпродуктивнішим часом для навчання є ранок. Хоча, звісно, складаючи розклад, орієнтуйтеся на особливості власної дитини.

   В онлайн-заняттях і дистанційному навчанні загалом ви можете регулювати навантаження і вибудовувати гнучкий графік. Тож навчальні години можуть тривати трохи більше або менше, залежно від віку дитини та її індивідуального темпу.

Найпродуктивнішою частиною дня є дообідній час - на ці години розподіліть уроки для дітей тривалістю 25-35 хвилин. Поясніть дитині матеріал, перегляньте з нею кілька прикладів, дайте завдання, потім перевірте його. Діти дорослого шкільного віку самостійно можуть прочитати нову тему, виконати завдання до неї. Враховуючи доступність онлайн-курсів, хочеться взятися відразу за декілька дисциплін, однак не навантажуйте дитину відразу багатьма курсами, обирайте їх поступово. Орієнтуйтеся на можливості, темпи дитини, її потреби та вподобання. Перевірте, чи підходить їй подача матеріалу на обраній онлайн-платформі.

Для кращого фокусування є чудова методика, яку радить американська професорка Барбари  Оуклі, авторка супер популярного курсу Learning  how  to learn - "метод помідору".

Суть методики полягає у повному фокусуванні на короткий проміжок часу. Ставимо таймер і 25 хвилин приділяємо цілковитому зануренню в навчання, потім 5 хвилин відпочиваємо.

Це якраз під силу дитині, і сама думка про те, що прямо зараз попрацювати треба 25 хвилин, а не скажімо, годину, звучить набагато привабливіше.

Якщо молодшому школяру важко морально впоратися з певним обсягом роботи, запропонуйте йому намалювати на аркуші кола, які відповідають кількості необхідних завдань, і по черзі розфарбовувати чи закреслювати їх. Виконали одне завдання - і закреслили коло.

Коли чергова справа зі списку, складеного напередодні, виконана, варто перепочити. Влаштовуйте хвилини релаксації. Увімкніть спокійну музику. Ляжте разом з дитиною на підлозі. Займіть зручну для себе позу. Поставте умову: якщо хтось ворухнеться, йому доведеться....

         Дуже важливо, щоб під час відпочинку дитина уникала перебування перед монітором (не гортала стрічку новин у соціальних мережах, не переглядала відео та не грала в комп'ютерні ігри), щоб її оченята могли повноцінно відпочити.

Щодня виділяйте конкретний час, коли діти можуть використовувати свої гаджети: грати в ігри, дивитися мультфільми... В цей час можна приділити час особисто для себе: релаксуйте, зробіть для себе щось приємне...

Влаштовуйте вечори - без роботи, навіть без розмов про роботу. Пам'ятайте, ваша здатність мотивувати себе і дітей стане одним з найважливіших аспектів протягом наступних днів та тижнів, тому використовуйте час.

Рекомендації батькам  «Як зберегти внутрішній спокій в родині»

  Метою будь-якої сім'ї є прагнення до сімейної гармонії. Вона повинна бути збудована на ґрунті взаємної любові та поваги поміж членами родини. При цьому треба враховувати, що всі члени сім'ї різні.

     Ми хочемо говорити про атмосферу в сім'ї, про ауру, енергетику любові, що в ній панує і царює.

     Нехай кожний із нас (маленька у вас родина чи велика, батьки ви чи діти, котрі живуть з ними) відповість на запитання, що особисто він зробив, щоби в його сім'ї була гармонія та любов. Щоб чогось досягнути, треба докласти зусиль.

    Правильний вибір - любов, навіть якщо перед нашим уявленням стоять гори перешкод і ми думаємо: «Але це просто нереально! Це неможливо, я пробував...» Однак якщо ми хочемо, щоб у нашій родині насправді була атмосфера любові, то ми повинні постійно цьому вчитися.

     Вірогідно, що за довгі роки спільного, сумісного життя члени родини так ніколи й не говорили про свої почуття один одному.

    Як членам родини уникнути суперечок, зберігаючи при цьому мир? І як навчитися тактично та м'яко висловлювати свої почуття? «Мені не слід було б цього говорити!», «І хто мене за язика тягнув?» Напевно, багатьом знайомі подібні почуття, що виникають після розмови з ближніми.

     Спілкування - це мистецтво, якому треба вчитися. І як у будь-якій справі, одним воно дається легко, іншим, щоб ним опанувати, знадобиться довго і вперто вчитися та працювати. Але навіть якщо спілкування дається вам із трудом, ви можете навчитися висловлювати свої думки у добрій, поважній манері та бути хорошим співбесідником.

     Процес спілкування криється не тільки у тому, щоб говорити. Дві людини можуть довго розмовляти, але безрезультатно. Ну що з того, якщо вони один одного не слухають. Навряд чи це можна назвати справжнім спілкуванням. Тому велике значення в успішному спілкуванні має вміння слухати. Багато сімей від цього стануть тільки міцнішими, якщо навчаться чути  один одного і підтримувати відкрите спілкування. Адже завдяки відвертому спілкуванню можна уникнути непорозуміння. При цьому не забувайте, що природа недарма дала людині двоє вух і тільки один язик. Мабуть, щоб більше слухати, ніж говорити.

     Коли ваші думки розрізнюються, тим більше, якщо у вас виникли серйозні непорозуміння, не треба реагувати на все мовчанкою. Цим ви тільки продемонструєте, що ігноруєте співбесідника. 

    Завжди пам'ятайте, що спілкування - це велике і непросте мистецтво, якому треба постійно вчитися та ще й працювати над його вдосконаленням. Воно повинно бути доступним і зрозумілим.

     Підтримуючи відкритість у спілкуванні та проявляючи любов, ви навчитеся більш вільно висловлювати свої думки, навіть якщо доведеться розв'язувати найсерйозніші непорозуміння.

     Дуже важливо вміти спілкуватися завжди, за будь-яких обставин і ситуацій. Буває, що в сім'ях іноді розмовляють тільки за необхідності: «Дай ложку!», «Де чай?», «Хліба купи!», «Черевики прибери!» Не забувайте, що сім'я - місце спілкування. Щоб дійсно це було так, треба виділити час для розмови, хоча б просто тому, що ми любимо один одного. Заради цього ми готові жертвувати своїм часом: другу, один одному, дітям, батькам, бабусі з дідусем. Усім членам сім'ї слід уміти розмовляти. Замислимося над тим, чи створюють атмосферу любові наші розмови. Що ми говоримо у сім'ї? Чи можна це назвати любов'ю?

    Не менш важливо не тільки те, що ми говоримо, а як ми говоримо, тобто в якому тоні. Коли ми говоримо, чи відчувається в тоні голосу любов? Іноді людина так захищає себе: «Та я нічого такого не сказав! Та й взагалі це літературне слово». Але деякими літературними словами і тоном голосу можна не тільки дуже образити, але навіть убити людину. А можна сказати так, що співбесідник одразу зрозуміє: його люблять, тому так говорять. Якщо ми хочемо, щоб у нашій сім'ї була атмосфера любові, то не дозволяйте собі розмовляти в образливому тоні, а також кричати, бо крик - це прояв слабкості та неповаги.

     Найвище щастя у сім'ї - це коли кожна дитина впевнена, що її люблять татусь і матуся, коли дідусь і бабуся впевнені, що їх люблять діти та онуки, коли чоловік впевнений у любові дружини, а дружина - в коханні чоловіка. Якщо ти хочеш відчути це щастя та бажаєш, щоб тебе любили, почни любити сам!

    Кожен батько або мати «зі стажем» знає, що виховання - процес взаємний. З дитиною ми вчимося встигати зробити всі свої справи, планувати свій час і не дратуватися від повторення монотонних процедур, вчимося терпінню, доброті і самій любові... Проте все це не означає, що потрібно потурати спробам дитини керувати поведінкою дорослих. Тим більше, що іноді істерикою, плачем і криком діти натурально намагаються домогтися неможливого.

    Що таке дитяче вередування і звідки воно береться.

Звідки береться дитяче вередування? Ось найпоширеніші  версії:

- сонний або втомився, ось і вередує;

- перехвилювався - багато вражень, нових людей і т. д .;

- як що не по його, так починає!

- захворів, може... лоб не гарячий?

    Зовнішні чинники назвати причиною дитячого вередування найпростіше. Набагато складніше пошукати причину в самій дитині.

     Але як «розшифровувати» капризи?

    У деяких випадках діти дійсно вередують, наприклад, від втоми, і послання її очевидне.           Вкласти спати, дати водички - і все мине. Тобто в деяких випадках достатньо задовольнити потребу дитини, але якби завжди все було так просто.

     Примхи властиві всім.

     Особливості характеру дитини і вік - ключові фактори, які необхідно враховувати при вередуванні. Наприклад, через вередування  становлення особистості (горезвісне «ні-ні-ні!» в 2-3 роки) проходять майже всі.

     Вередування у дітей до двох років.

   У малюків до двох років вередування дійсно найчастіше обумовлене ситуацією. Тут доречна профілактика: безпечне звичне оточення, дотримання режиму дня.

     Вередування у дітей від двох до п'яти років.

    У цьому віці дитина «промацує» межі дозволеного, намагається керувати дорослими, «показувати характер» і висловлювати свою незгоду з тими чи іншими обставинами. Тут головне для батьків - витримати баланс між потуранням вередуванню і придушенням особистості.

       Вередування у дітей після п'яти років.

   Коли характер більш-менш сформовано, вередування - тривожний сигнал. Це означає, що дитина звикла домагатися бажаного за допомогою плачу і крику.

        Що робити? Не вестися і не піддаватися маніпуляції.

7 кроків до порятунку від вередування

     Найскладніше для дорослого - зреагувати правильно. Тому нижче викладемо сім простих порад щодо впорання з вередуванням.

1.      Спокій, тільки спокій.

   Намагайтеся зберегти самовладання. Пам'ятайте, що кричати і нервувати безглуздо, адже дорослий тут - ви. Спокійно поясніть, за необхідності кілька разів, що криком і плачем дитина нічого не зможе домогтися. Можливо, реакція послідує не відразу - почекайте, поки дитина заспокоїться. Спокійні бійми відмінно допомагають під час істерики - не забувайте про них. Повторюйте дитині, що любите її, навіть коли вас засмучує її поведінка.

    Запитайте дитину, що саме її настільки не влаштовує. Присядьте, щоб ваші очі були на одному рівні, візьміть дитину за руку. Найголовніше в момент істерики - ваш спокій. Будьте «якорем» у дійсності, що стала ворожою.

   Пам'ятайте, що тривога дитини тільки посилиться, якщо вона відчує, що ви стурбовані. Ваш переляк - знак того, що ситуація і справді небезпечна. Ваше роздратування, злість, розгубленість - все це служить істериці своєрідним паливом. Тому не нервуйте і рахуйте про себе до ста.

   2. Терпіння.

    Коментарі та поради оточуючих під час істерики є додатковим подразником. Постарайтеся вивести дитину  в окреме місце - чим менше глядачів, тим краще.

    3. Стійкість і послідовність.

   Не піддавайтеся в жодному разі - ваша заборона повинна бути непорушною (адже вона викликана об'єктивними причинами, правда?). Дозволяючи дитині що завгодно, аби тільки не спровокувати новий скандал, ви готуєте грунт для багатьох майбутніх проблем - пам'ятайте про це.

    4. Будьте логічними та зрозумілими.

    Зворотній зв'язок - одна з потреб, задоволення яких малюк намагається домогтися.

   Поговоріть з дитиною. Наслідки своєї поведінки діти розуміють вже у віці старше чотирьох років. Встановіть зрозумілі для дитини правила і будьте послідовні.

    5. Відволічіть дитину.

   У деяких випадках карати марно. Перемкніть увагу.

Наприклад, попросіть щось перенести або знайти що-небудь.  Так дитина відволікається на виконання складної дії, одночасно відчуваючи, що її чують, і відчуваючи свою значимість.

   6. Профілактика.

   Вередування можна уникнути майже завжди. Намагайтеся не створювати стресових ситуацій. Наприклад, якщо дитина голодна або втомилася, виконувати якусь роботу - однозначно погана ідея.

   7. Не лишайте дитину віч-на-віч з емоціями.

   Залишати дитину одну не варто, навіть якщо істерика вже передається і вам.

Звичайно, реагувати і вестися не можна. Зрештою, часто вередування - лише спосіб дитини затвердити своє «я». Найкраще рішення - зберігати спокій і робити те, що ви робили раніше. Так дитина буде розуміти, що крик марний, ваші рішення остаточні, але при цьому ви поруч, а вона - у безпеці.

   Зберігайте душевну рівновагу разом. І пам'ятайте, головне у вихованні - особистий приклад. Працюйте над собою - і така дрібниця, як дитяча істерика, не зможе вивести вас з рівноваги.